Другий подих дала Новгород-Сіверщина сім’ї переселенців з Донецької області
- Деталі
- Опубліковано: П'ятниця, 02 вересня 2016, 09:16
Події 2014 року внесли корективи у власне життя багатьох українців. Майже 2 мільйони людей стали мігрантами у своїй країні. Більше сотні сімей вимушених переселенців мешкає на Новгород-Сіверщині.
Сім’я Олісових родом з міста Гірник Донецької області, мають двох дітей Мирослава 6 років та Ліза 2,5 роки. Не відчуваючи біди родина насолоджувалась життям. Ніхто навіть не міг уявити того, що згодом доведеться покинути свій дім і з валізою шукати прихистку.
Ольга Олісова: "Наше місто знаходиться недалеко від Мар’янки - це гаряча точка. Ми чули вибухи, було страшно, але терпимо. Терпимо було до певного дня 13 лютого 2015 року старша донька разом з племінником була в дитячому садку і садок сильно обстріляли постраждали люди, були жертви. Ми побоялися взяли речі і поїхали куди очі бачили."
Ольга Олісова звернулась за допомогою до працівників Н.-Сіверського відділу МНС. За їх сприянням родина опинилась в селі Мамекине Н.-Сіверського району. Голова сільської ради Валентина Литвин надала молодій сім’ї житло.
Валентина Литвин: "Заселяли ми їх спонтанно на той момент вільних будинків у нас не було. Довелося заселяти в наш будинок. Зробили нашвидку невеликий ремонт, заселяли іх взимку, складнощі були в тому, що будівля довго неопалювалась і треба було її підготувати."
Згодом до родини та дітей приїхав чоловік і батько Володимир Олісов. Почав шукати заробіток. Життя для Олісових стало справжнім випробуванням. Сільські жителі допомагали хто чим міг – одягом, продуктами, меблями. Не залишили молоду родину і без грошей, на місцевому рибоводному підприємстві Володимиру надали робоче місце. Поступово оговтується від пережитого старша їх донька Мирослава, дівчинка після того як потрапила під обстріл деякий час взагалі не розмовляла.
Мирослава: "Ми тоді спали, я лежала біля вікна і коли прокинулась то почула, що стріляють. Потім до нас прийшли вихователі і сказали бігти ховатися. Мама вже готувала підвал, а до нас прийшов дідусь і забрав нас".
Зараз молода родина морально підтримує один одного та в подальшому мріє залишитись жити в селі на Чернігівщині.
