Війна відібрала у них право на щасливе дитинство
- Деталі
- Опубліковано: Середа, 16 вересня 2015, 11:51
Автор О.Лельотко
Скільки б років не минуло, в пам'яті людській назавжди залишаються спогади тих подій, які найбільше вразили. Для дітей війни – це роки окупації. Олександра Дмитріївна була зовсім маленькою, коли розпочалася ІІ Світова. Ті часи вона пам'ятає не дуже добре, проте є моменти, які закарбувалися в її підсвідомості, зокрема, як вночі тікали до лісу, де перечікували, поки звільнять рідну землю від фашистської навали.
Олександра Дмитріївна: "Тільки пам'ятаю, як евакуйовувались, їхали на коні, на возу вночі, а потім приїхали, хто забрав скотину, так живий, а хто залишив господарство, німців вже вигнали наші, приїхали з лісу, нема вже нічого. Покрали, все забрали німці".
Жителю селища Кльовине Віктору Сергійовичу було 11 років, коли війна прийшла на його подвір'я. Він багато чого може згадати, проте говорить, що найбільше закарбувалося в пам'яті – жорстокість та ненависть як німців, так і поліцаїв.
Віктор Сергійович: "Ми під стволами були. Хлопці свої шептаківські, бандити такі, головорези, їдуть, нап'ються, ствол наставить на тебе, як так розуміти, жорстокість. Я матері не знаю своєї, 2 голодомора, війна, гестапо побув у 1943 році, в серпні. За що?"
Проте жорстоке ставлення окупантів не так сильно вражало, як зрада своїх, каже Віктор Сергійович, він згадує той випадок, коли за чиєюсь наводкою фашисти раптово напали на партизанів.
Віктор Сергійович: "Партизани їхали від нас з поселення і попали на той Узруй, де зупинка. Хтось заявив з наших зрадників, тому що вони тільки з'явилися з лісу і відразу кулеметом повів, 5 коней наших добрих таких запрягли, всі на праву сторону і лягли, а потім за ними вже поїхали, зібрали тут, німці стріляли, але їх не знайшли, поїздили, так і повернулися".
Друга Світова війна покалічила долі багатьох тисяч дітей, забрало у них світле і радісне дитинство, і ніякий час не може вилікувати рани від війни, а тим більше дитячі.
