Звільнення Павличенка
- Деталі
- Опубліковано: Четвер, 27 лютого 2014, 14:46
Автор А.Лисенко
На підставі Постанови Верховної Ради України № 4202 "Про звільнення політв`язнів", за яку 24 лютого проголосувало 316 народних депутатів, у залі Новгород-Сіверського районного суду звільнили довічно ув’язненого Дмитра Павличенка.
26 лютого із камери «довічників» на волю випустили Дмитра Павличенка, який відбував покарання у Новгород-Сіверському управлінні виконання покарань №31. Його було звільнено на підставі Постанови Верховної Ради України "Про звільнення політв`язнів", що була прийнята 24 лютого, та передбачає звільнення 23 осіб в країні, у тому числі батька та сина Павличенків.
Дмитро Павличенко, звільнений: "Хочу пояснити присутнім, чому саме мене та сина зарахували до політв'язнів. Протягом 18 років працівники міліції організовували на мене замах. Справа по вбивству суді Зубкова, яке стало резонансним,- це вже 5 кримінальна справа, яка була на мене сфабрикована. Більше того, ще 2 кримінальні справи були сфабриковані після того, як мене і сина посадили".
У залі Новгород-Сіверського районного суду зачитали Постанову Верховної Ради про амністію.
Микола Наполов - суддя Н.-Сіверського району Чернігівської області: "Суд ухвалив клопотання Павличенка Дмитра Олександровича про звільнення з Н.-Сіверської установи виконання покарань №31 УДПТС України в Чернігівській області задовольнити. Звільнити Павличенка Дмитра Олександровича 17.12.1963 року народження з Н.-Сіверської установи виконання покарань №31 УДПТС України в Чернігівській області".
Зустрічати Дмитра приїхала дружина, старший син Сергій, якого 25 лютого у Харкові випустили з Диканівської виправної колонії, та вболівальники "Динамо", які до останнього підтримували Павличенків.
Дмитро Павличенко, звільнений: "Ніколи в світі не було ще, щоб ультрас об’єдналися в одну команду для підтримки простої сім'ї задля однієї мети - справедливості".
"Слава Україні! Героям - слава! Сім'ї Павличенків - слава!"
Дмитро Павличенко, звільнений: "Я відчуваю, вийшовши на волю, біль, тому що воля нам дається важко. Мені близькими стали ті люди, які віддали своє життя за наше звільнення і за наше майбутнє. Я хочу поклонитися до землі і сказати, що їхня боротьба не пройшла марно. Допомагаючи нам, вони допомагали собі, і тепер всі разом будемо один одному допомагати. За цей час ми стали однією великою сім'єю, тому будемо боротися разом".
